Зразок договору позики коштів між фізичними особами

Договір позики між фізичними особами – це письмова угода, за якою одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальнику) гроші або речі, а той зобов’язується повернути таку саму суму чи кількість речей у визначений строк. Договір складають у простій письмовій формі, нотаріальне посвідчення не є обов’язковим, окрім випадків, коли сторони самі вирішили його засвідчити.

Цей матеріал – частина розділу «Зразки документів». Також радимо: Зразок довіреності на представництво інтересів: як скласти і Зразок скарги до Держпраці 2026.

– Документи та кроки одним списком

Що таке договір позики коштів між фізичними особами?

Договір позики регулюється главою 71 Цивільного кодексу України і є одним із найпростіших способів оформити передачу грошей у борг. На відміну від кредитного договору, який укладає лише банк або фінансова установа, договір позики можуть підписати будь-які дві фізичні особи – родичі, друзі, колеги чи ділові партнери. Головна умова дійсності такого договору – це реальна передача грошей або речей, визначених родовими ознаками, адже договір позики вважається укладеним саме з моменту передачі предмета позики, а не з моменту підписання паперу.

У документі обов’язково фіксують суму позики, строк повернення, наявність або відсутність відсотків за користування коштами, а також відповідальність за прострочення. Якщо в тексті не вказано, що позика безвідсоткова, закон дозволяє нараховувати відсотки на рівні облікової ставки Національного банку України, тому цей пункт краще прописувати чітко, щоб уникнути спорів.

Коли договір позики потрібно укладати письмово?

Цивільний кодекс вимагає письмової форми, якщо сума позики перевищує десятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також у випадках, коли позикодавцем є юридична особа. На практиці це означає, що вже за сум від кількох тисяч гривень варто укладати письмовий договір, адже без нього довести факт передачі грошей у суді майже неможливо. Усна домовленість “на слово” не має жодної юридичної ваги, і саме тому переважна більшість судових спорів щодо боргів між знайомими виникає там, де сторони обмежилися лише розпискою на клаптику паперу без чітких умов повернення.

Письмова форма також захищає обидві сторони: позичальника – від безпідставних вимог повернути більшу суму, ніж було передано, а позикодавця – від заперечень факту позики взагалі. Договір бажано складати навіть тоді, коли сума невелика, але строк повернення довгий, оскільки з часом пам’ять про усні домовленості стирається, а стосунки між людьми можуть змінитися.

Які пункти обов’язково включити в договір позики

Правильно складений договір позики коштів має містити такі елементи:

• Дата і місце укладення договору
• Повні паспортні дані та реєстраційні номери облікових карток платників податків обох сторін
• Точна сума позики цифрами і словами
• Валюта, у якій передаються кошти
• Строк повернення позики або графік платежів частинами
• Умова про відсотки за користування коштами або пряма вказівка на безвідсотковий характер позики
• Спосіб передачі грошей – готівкою під розписку чи безготівковим переказом
• Відповідальність за прострочення повернення, включно з пенею або штрафом
• Порядок вирішення спорів та підписи сторін

Відсутність хоча б одного з ключових пунктів, зокрема суми та строку повернення, не робить договір недійсним автоматично, але суттєво ускладнює захист прав сторони в разі спору. Проаналізувавши звернення читачів, ми з’ясували, що найчастіше проблеми виникають саме через розмиті формулювання строку повернення на кшталт “коли зможу” замість конкретної дати.

Чи потрібно посвідчувати договір позики у нотаріуса?

За законом нотаріальне посвідчення договору позики між фізичними особами не є обов’язковим – достатньо простої письмової форми з підписами обох сторін. Водночас нотаріальне посвідчення надає договору статус виконавчого документа за певних умов, що спрощує стягнення боргу без звернення до суду в порядку наказного провадження. Це особливо доречно при значних сумах, коли сторони хочуть мінімізувати ризик тривалого судового процесу в разі невиконання зобов’язань.

Нотаріус перевіряє дієздатність сторін, роз’яснює їм правові наслідки договору та засвідчує справжність підписів, що суттєво ускладнює для позичальника згодом заперечувати сам факт підписання документа. Вартість нотаріального посвідчення залежить від суми договору та тарифів конкретної нотаріальної контори, тому перед зверненням варто уточнити ціну послуги заздалегідь.

Розписка чи договір: що надійніше підтверджує позику

Багато людей обмежуються лише розпискою, вважаючи це достатнім доказом передачі грошей. Розписка справді має юридичну силу, але вона фіксує лише факт отримання коштів, тоді як повноцінний договір додатково визначає умови повернення, відповідальність сторін і порядок вирішення спорів. Оптимальний варіант – складати обидва документи одночасно: договір як рамкову угоду та розписку як підтвердження фактичної передачі грошей у визначену дату.

Що робити, якщо позичальник не повертає гроші вчасно?

Якщо строк повернення позики минув, а гроші не повернуто, першим кроком варто надіслати позичальнику письмову вимогу (претензію) з проханням повернути борг у визначений термін, наприклад протягом десяти-чотирнадцяти днів. Таку вимогу краще надсилати рекомендованим листом з описом вкладення, щоб мати підтвердження факту звернення. У нашій практиці ми бачили випадки, коли саме офіційна письмова вимога спонукала боржника повернути кошти без звернення до суду, оскільки люди усвідомлювали серйозність намірів другої сторони.

Якщо претензія залишилася без відповіді, позикодавець має право звернутися до суду з позовом про стягнення боргу. За наявності письмового договору та розписки шанси виграти справу суттєво зростають, адже суд спирається насамперед на письмові докази. Згідно зі статистикою Судової влади України за 2026 рік, більшість позовів про стягнення боргу за розписками та договорами позики задовольняються повністю або частково саме тоді, коли позивач надає письмовий документ, а не покладається лише на свідчення свідків.

Типові помилки при складанні договору позики

Найпоширеніша помилка – відсутність чіткої дати повернення коштів, через що договір фактично перетворюється на безстроковий і ускладнює стягнення. Друга типова проблема – плутанина між позикою та дарунком: якщо в документі не вказано обов’язок повернення грошей, суд може розцінити передачу коштів як безповоротний дарунок, а не позику. Також часто трапляються договори без зазначення способу передачі коштів, що ускладнює доведення самого факту виконання позикодавцем своїх зобов’язань.

Ще одна помилка – використання застарілих шаблонів з інтернету без адаптації під конкретну ситуацію, через що в договорі залишаються суперечливі або взаємовиключні пункти. Перед підписанням варто уважно перечитати весь текст, звірити паспортні дані сторін і переконатися, що сума позики однаково вказана цифрами та словами, оскільки розбіжність між цими двома записами є частою підставою для оскарження договору в суді.

Чи можна оформити позику в іноземній валюті?

Законодавство України дозволяє укладати договір позики у гривні, а сума зобов’язання може бути визначена в еквіваленті іноземної валюти, однак фактичний розрахунок між резидентами – фізичними особами повинен здійснюватися в національній валюті. Тобто в договорі можна написати, що сума позики дорівнює, наприклад, тисячі доларів США за курсом Національного банку на день повернення, але саму передачу коштів і повернення варто проводити в гривнях. Це правило часто стає несподіванкою для сторін, які звикли обмінюватися готівковою валютою напряму, оминаючи офіційний курс.

Якщо сторони все ж домовляються про валютний еквівалент, у договорі обов’язково слід зазначити, на яку дату визначається курс перерахунку – на день видачі позики чи на день її повернення, оскільки різниця курсів за кілька місяців або років може бути суттєвою і стати причиною додаткового спору. Найкраще прописати формулу розрахунку одразу в тексті договору, щоб уникнути двозначного тлумачення цього пункту в майбутньому.

Скільки коштує оформлення договору позики?

Складання простого письмового договору позики без залучення нотаріуса чи юриста фактично безкоштовне, якщо сторони готують текст самостійно за перевіреним зразком. Витрати виникають лише тоді, коли сторони звертаються до юриста для складання індивідуального тексту договору з урахуванням особливостей ситуації, або обирають нотаріальне посвідчення. Вартість послуг нотаріуса складається з тарифу за посвідчення правочину, який зазвичай прив’язаний до суми договору, а також окремої плати за технічну роботу і внесення відомостей до Спадкового реєстру та реєстру обтяжень, якщо позика забезпечується заставою майна.

Орієнтовно нотаріальне посвідчення договору позики на середню суму обходиться в діапазоні від кількох сотень до кількох тисяч гривень залежно від регіону та суми угоди, тому перед зверненням варто порівняти пропозиції в кількох нотаріальних конторах. Якщо ж позика оформляється під заставу нерухомості чи транспортного засобу, до вартості додається ще й державне мито за реєстрацію обтяження, що варто врахувати заздалегідь при плануванні витрат.

Чи оподатковується позика між фізичними особами?

Сама передача грошей у позику не є доходом і не оподатковується податком на доходи фізичних осіб, оскільки кошти підлягають поверненню і не переходять у власність позичальника назавжди. Оподаткування може виникнути лише тоді, коли позика прощається позикодавцем – у такому разі прощена сума може розглядатися як дохід позичальника з відповідними податковими наслідками. Якщо ж договір передбачає відсотки за користування коштами, отримані позикодавцем відсотки формально є його доходом, хоча на практиці між фізичними особами такі договори здебільшого укладають на безвідсотковій основі.

Щоб уникнути непорозумінь із податковою службою, у договорі варто чітко прописати, що кошти передаються саме в позику з обов’язком повернення, а не як подарунок чи фінансова допомога. Це також допомагає уникнути ситуацій, коли великі перекази між фізичними особами привертають увагу банку в рамках фінансового моніторингу.

Окремо варто згадати випадок, коли позика повертається частинами протягом тривалого часу. У такому разі до договору доцільно додати графік платежів як окремий додаток із зазначенням конкретних дат і сум, оскільки це спрощує контроль виконання зобов’язань і дає змогу однозначно зафіксувати, яка частина боргу вже погашена, а яка залишається. Якщо позичальник порушує графік, наявність такого додатка стає додатковим доказом у суді, адже дозволяє точно визначити суму й період прострочення для нарахування пені.