Невиплата зарплати: куди скаржитись і як стягнути борг

При затримці зарплати роботодавець зобов’язаний виплатити борг разом із компенсацією втрати частини доходу. Скаржитися можна одночасно до Держпраці, поліції за статтею 175 Кримінального кодексу та до суду. Позов про стягнення зарплати не має строку давності, не оподатковується судовим збором, а рішення про виплату за один місяць виконується негайно.

Цей матеріал – частина розділу «Трудові відносини». Також радимо: Ненормований робочий день: права і оплата у 2026 році і Звільнення за власним бажанням: порядок і строки в 2026 році.

– Документи та кроки одним списком

Через скільки днів затримка зарплати стає порушенням?

Стаття 115 Кодексу законів про працю зобов’язує виплачувати заробітну плату не рідше двох разів на місяць, з інтервалом не більше 16 календарних днів і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Тобто аванс за першу половину місяця має надійти щонайпізніше 22 числа, а остаточний розрахунок – до 7 числа наступного місяця.

Порушенням є вже перший день прострочення. Не існує «пільгового періоду» на кілька днів, і посилання роботодавця на затримку платежів від замовників, блокування рахунків чи відсутність коштів у касі не є законною підставою. Обов’язок сплатити зарплату є першочерговим і, згідно зі статтею 97 КЗпП, не залежить від фінансового стану підприємства.

Окремо працює правило про розрахунок при звільненні: усі належні суми виплачуються в день звільнення, а якщо працівник у цей день не працював – не пізніше наступного дня після пред’явлення ним вимоги про розрахунок. Затримка тут тягне за собою найсуворіші наслідки: за статтею 117 КЗпП роботодавець сплачує середній заробіток за весь час затримки.

За даними Державної служби статистики, станом на початок 2026 року загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати в Україні становила близько 3,4 млрд грн, причому понад половину боргу сформували економічно активні підприємства, тобто ті, що продовжують працювати і мають реальні активи для стягнення.

Куди скаржитись на невиплату зарплати?

Ефективна стратегія – подавати звернення паралельно в кілька інстанцій, а не чекати відповіді від однієї. Кожен орган має власні важелі впливу.

Перед зверненням до державних органів варто надіслати роботодавцю письмову вимогу про виплату – рекомендованим листом з описом або вручити під підпис секретарю. Цей документ фіксує, що ви заявили вимогу, і саме від його дати рахується строк розрахунку при звільненні.

Як подати скаргу до Держпраці?

Державна служба з питань праці приймає звернення через офіційний вебпортал, електронною поштою з накладенням КЕП, поштою або на особистому прийомі в територіальному управлінні за місцем розташування підприємства.

У скарзі потрібно вказати повну назву роботодавця та його код ЄДРПОУ, свою посаду і період роботи, точні місяці, за які не виплачено зарплату, орієнтовну суму боргу і те, чи зверталися ви до керівництва. Обов’язково додайте копії підтвердних документів і зазначте спосіб, у який хочете отримати відповідь.

Важливий момент: якщо ви побоюєтеся тиску, у зверненні можна попросити не розголошувати ваші персональні дані роботодавцю. Інспектор тоді проводить перевірку за фактом порушення в цілому, без прив’язки до конкретного заявника.

За результатами інспекційного відвідування складається акт, а у разі виявлення порушень – припис із конкретним строком усунення. Невиконання припису тягне за собою окремий штраф, а повторне порушення протягом року збільшує суму санкції. Водночас Держпраці не має повноважень примусово стягнути гроші на вашу картку: інспекція тисне на роботодавця адміністративно, а стягнення відбувається через суд.

Скільки можна стягнути додатково до самого боргу?

Крім тіла заборгованості, працівник має право вимагати щонайменше три додаткові виплати, і на практиці їхня сума нерідко перевищує основний борг.

• Компенсація втрати частини доходу. Нараховується за Законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», якщо затримка перевищила один календарний місяць. Розрахунок прив’язаний до індексу споживчих цін за період прострочення.
• Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Стаття 117 КЗпП: якщо звільненому не виплатили належні суми, роботодавець сплачує середній заробіток за весь період прострочення. Суд може зменшити цю суму, якщо визнає її неспівмірною, але сама підстава для стягнення залишається.
• Відшкодування моральної шкоди. Стягується за статтею 237-1 КЗпП, якщо порушення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків або потребувало додаткових зусиль для організації життя.

Проаналізувавши звернення читачів, ми з’ясували, що більшість працівників у позові вимагають лише сам борг і навіть не заявляють вимогу про середній заробіток за час затримки – хоча суд не має права присудити те, про що не просили. Формулюйте вимоги повністю з першого разу, бо доповнювати їх після початку розгляду складніше.

Як подати позов до суду і скільки це коштує?

Позов про стягнення заробітної плати подається до місцевого загального суду за місцезнаходженням роботодавця або за вашим зареєстрованим місцем проживання – право вибору належить працівнику.

Ключова перевага таких справ: працівники звільнені від сплати судового збору у спорах щодо стягнення заробітної плати та інших виплат, пов’язаних з трудовими відносинами. Це стосується всіх інстанцій, включно з апеляцією.

Ще одна важлива норма – стаття 233 КЗпП: для звернення до суду щодо виплати належної працівнику зарплати строк давності не встановлено. Тобто стягнути можна борг і трирічної, і п’ятирічної давності, якщо ви доведете сам факт нарахування. А от для спорів про звільнення діє жорсткий місячний строк, і його пропуск доведеться поновлювати.

У позові варто окремим пунктом просити суд допустити негайне виконання рішення в частині стягнення зарплати за один місяць – це передбачено процесуальним законом і дозволяє почати стягнення, не чекаючи набрання рішенням законної сили. Також корисно подати заяву про забезпечення позову з проханням накласти арешт на рахунки підприємства: якщо роботодавець виводить активи, це часто єдиний спосіб реально отримати гроші.

Чи можна не виходити на роботу через борг по зарплаті?

Самовільно припиняти роботу через невиплату зарплати ризиковано: КЗпП прямо не передбачає такого права для індивідуальних випадків, і відсутність на робочому місці можуть кваліфікувати як прогул із подальшим звільненням.

Натомість закон дає інший, безпечніший інструмент. Стаття 38 КЗпП дозволяє працівнику розірвати безстроковий трудовий договір за власним бажанням у строк, про який він просить, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Невиплата зарплати – класична підстава для такого звільнення без відпрацювання двох тижнів. У заяві потрібно чітко написати причину і послатися на цю норму.

Колективне припинення роботи можливе лише в межах процедури вирішення колективного трудового спору із залученням Національної служби посередництва і примирення. Це складна процедура з обов’язковими примирними етапами, і без юридичного супроводу профспілки її краще не ініціювати.

Що робити, якщо підприємство банкрутує або зникло?

Ситуація ускладнюється, але не стає безнадійною. Вимоги працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати належать до першої черги задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства – раніше за вимоги банків і більшості контрагентів.

• Перевірте статус компанії в Єдиному державному реєстрі та в реєстрі справ про банкрутство за кодом ЄДРПОУ.
• Подайте заяву з грошовими вимогами до арбітражного керуючого в межах строку, оголошеного в повідомленні про відкриття провадження. Пропуск строку переводить вимоги в останню чергу.
• Якщо є судове рішення, зверніться до державної виконавчої служби або приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, додавши виконавчий лист.
• Вимагайте від виконавця арешту рахунків, транспорту та нерухомості боржника, а також перевірки на предмет виведення активів на пов’язаних осіб.
• Якщо керівник свідомо не виплачував зарплату, наявність кримінального провадження за ст. 175 ККУ істотно підвищує шанси на добровільне погашення боргу.

Коли підприємство фактично припинило діяльність, але не ліквідоване, працівник має право звільнитися за власним бажанням і паралельно стягувати борг у судовому порядку. Запис до трудової книжки в такому разі може внести суд своїм рішенням.

Як довести борг, якщо ви працювали неофіційно?

Відсутність письмового трудового договору не позбавляє права на оплату праці, але спершу доведеться довести сам факт трудових відносин. Суд встановлює його за сукупністю ознак: підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, робота за встановленим графіком, використання обладнання та матеріалів роботодавця, регулярність виплат і особистий характер виконання роботи.

• перепустки, журнали інструктажів з охорони праці, табелі виходів, відомості видачі спецодягу та інструменту;
• листування у месенджерах і на електронній пошті з керівником: доручення, звіти, графіки змін, узгодження відпустки;
• регулярні зарахування однакових сум від однієї й тієї самої особи на банківську картку;
• показання свідків – колег, клієнтів, водіїв, постачальників, охоронців бізнес-центру;
• фото і відео з робочого місця, зокрема у форменому одязі з логотипом компанії;
• відомості з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду, якщо внески сплачувалися хоча б за частину періоду.

Позовні вимоги в такому разі формулюють у два етапи: спершу встановити факт трудових відносин за конкретний період, і лише потім стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату. Одночасно варто просити суд зобов’язати роботодавця подати відомості до Пенсійного фонду і сплатити єдиний внесок за весь період, інакше ці місяці не потраплять до страхового стажу.

Розмір заробітку доводять довідкою роботодавця, а за її відсутності – виписками з картки, оголошенням про вакансію з указаною сумою або даними органів статистики про середню зарплату за відповідною професією в регіоні.

Яких помилок припускаються працівники під час стягнення?

Проаналізувавши типові трудові спори, ми бачимо, що результат частіше псують не складні юридичні питання, а кілька повторюваних побутових прорахунків.

• Підписують заяву про звільнення за угодою сторін під обіцянку розрахуватися пізніше. Після оформлення важіль впливу зникає. Правильна послідовність зворотна: спершу гроші, потім підпис.
• Погоджуються на розписку керівника замість офіційного погашення. Розписка перетворює трудовий спір на звичайний цивільний борг, і працівник втрачає і звільнення від судового збору, і відсутність строку давності.
• Не забирають копії кадрових документів завчасно. Після конфлікту доступ до наказів, договору і розрахункових листків зникає, тому копії варто зробити ще тоді, коли стосунки нормальні.
• Заявляють у позові лише суму боргу. Компенсація втрати частини доходу, середній заробіток за час затримки розрахунку і моральна шкода мають бути в прохальній частині одразу.
• Пропускають етап забезпечення позову. Поки триває розгляд, підприємство встигає вивести кошти, і виконавче провадження завершується актом про відсутність майна.
• Не перевіряють, чи не почалася процедура банкрутства. З моменту відкриття провадження грошові вимоги заявляють арбітражному керуючому у визначений строк, а не в загальному позовному порядку.

Що робити, якщо частину зарплати платили в конверті?

Через суд стягують лише офіційно нараховану суму: неофіційна частина за визначенням ніде не зафіксована. Тому стратегія тут інша – доводити реальний розмір оплати праці непрямими доказами і паралельно порушувати питання про відповідальність роботодавця.

Працює така комбінація: скарга до Держпраці, окреме звернення до податкового органу щодо виплати доходу без утримання податків і єдиного внеску, заява до поліції, а в суді – вимога встановити фактичний розмір заробітку на підставі оголошення про вакансію, листування щодо суми, відомостей про виплати іншим працівникам на тій самій посаді. Одночасно варто заявити клопотання про витребування банківських виписок і відомостей про зняття готівки з рахунків підприємства.

Врахуйте зворотний бік. Отримання доходу без сплати податків формально стосується і працівника, хоча обов’язок утримати та перерахувати податок покладено на роботодавця як податкового агента. На практиці претензій до працівника зазвичай не виникає, але цей аргумент часто використовують у переговорах, щоб змусити його відмовитися від скарги.