Сумісництво дозволяє офіційно працювати у кількох роботодавців одночасно і отримувати законний дохід без порушення трудового законодавства. У 2026 році правила сумісництва регулюються Кодексом законів про працю (КЗпП) та Постановою Кабміну № 245 від 03.04.1993 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». Цей матеріал пояснює, як правильно оформити сумісництво – і що робити, якщо роботодавець відмовляє.
Цей матеріал – частина розділу «Трудові відносини». Також радимо: Як оформити відпустку по догляду за дитиною і Трудовий договір: види і на що звертати увагу 2026.
– Документи та кроки одним списком
Кроки та документи для оформлення сумісництва
- Паспорт або інший документ, що посвідчує особу
- РНОКПП (ідентифікаційний код)
- Диплом про освіту або інший документ про кваліфікацію (якщо посада вимагає)
- Довідка про характер і умови праці за основним місцем роботи (обов’язкова для бюджетників і при роботі із шкідливими умовами)
- Медична книжка або довідка (для певних категорій посад)
- Підписання трудового договору (або контракту) з роботодавцем за сумісництвом
- Наказ про прийняття на роботу за сумісництвом
- Запис у трудовій книжці – лише за бажанням працівника (на основному місці роботи)
Що таке сумісництво і чим воно відрізняється від суміщення?
Відповідно до статті 21 КЗпП та роз’яснень Мінсоцполітики України, сумісництво – це виконання працівником, окрім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. Ключова відмінність від суміщення полягає ось у чому: суміщення – це коли одна людина виконує додаткові функції у того ж самого роботодавця, в межах свого робочого часу, без окремого трудового договору; сумісництво – це окремий трудовий договір з іншим або тим самим роботодавцем, з окремою оплатою, у вільний час. У нашій редакції перевірили: на практиці роботодавці часто плутають ці поняття і неправомірно відмовляють у сумісництві, посилаючись на «внутрішні правила» – але КЗпП таких підстав не передбачає для більшості категорій.
Чи потрібен дозвіл основного роботодавця для сумісництва?
За загальним правилом ст. 21 КЗпП, для більшості найманих працівників дозвіл основного роботодавця на сумісництво не потрібен. Виняток становлять:
- Державні службовці – зобов’язані повідомляти керівника і отримувати згоду (Закон «Про державну службу»)
- Посадові особи органів місцевого самоврядування
- Судді, прокурори, військовослужбовці – сумісництво заборонено взагалі (крім наукової, викладацької, творчої діяльності)
- Керівники державних підприємств та їх заступники – сумісництво обмежено
- Неповнолітні (до 18 років) – сумісництво заборонено відповідно до ст. 187 КЗпП
- Особи із шкідливими умовами праці – не можна суміщати з аналогічно шкідливою роботою
Які обмеження робочого часу при сумісництві?
Постанова КМУ № 245 встановлює обмеження для сумісників на підприємствах державної форми власності. Для приватних підприємств прямих законодавчих обмежень менше, але сторони можуть погодити будь-який режим у межах загальної норми тривалості робочого часу.
| Тип підприємства | Норма часу за сумісництвом на день | Норма за місяць |
|---|---|---|
| Державні, комунальні підприємства, установи | не більше 4 годин | не більше 0,5 ставки (норми) |
| Приватні підприємства | за домовленістю сторін | за умовами трудового договору |
| У вихідні дні основної роботи | повний робочий день | в межах місячної норми |
Як укласти трудовий договір за сумісництвом?
Яка зарплата і нарахування при сумісництві?
Зарплата за сумісництвом виплачується пропорційно відпрацьованому часу або відповідно до виробітку – залежно від системи оплати. З неї утримуються ПДФО (18%), військовий збір (5% у 2026 році), нараховується ЄСВ (22% від фонду зарплати – сплачує роботодавець). Важливо: якщо місячна зарплата за сумісництвом менша за мінімальну зарплату (8 647 грн) через неповний час, ЄСВ сплачується або від фактичної суми (якщо в особи є основне місце роботи, де ЄСВ вже сплачується від мінімалки), або від мінімальної бази (якщо сумісництво – єдине місце). Уточнюйте у бухгалтерії.
Чи є відпустка у сумісника?
Сумісник має право на щорічну оплачувану відпустку нарівні з основними працівниками відповідно до ст. 56 і 183 КЗпП. Тривалість – не менше 24 календарних дні. Особливість: відпустка сумісникові за рішенням власника надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Якщо відпустка за сумісництвом коротша – різниця надається без збереження зарплати. Лікарняний листок у сумісника: окремий лист непрацездатності для кожного роботодавця (або один з позначкою «сумісник»), оплачується кожним роботодавцем окремо.
Як звільняють сумісника?
Трудовий договір за сумісництвом може бути розірваний на загальних підставах за КЗпП (за власним бажанням, за угодою сторін, з ініціативи роботодавця). Крім того, стаття 44 КЗпП і Постанова КМУ № 245 передбачають додаткову підставу для звільнення сумісника: прийняття на роботу особи, для якої ця посада стане основним місцем роботи. Роботодавець зобов’язаний попередити про це за 2 тижні.
Які типові помилки допускають при оформленні сумісництва?
Попри простоту оформлення, помилки трапляються як у працівників, так і у роботодавців.
Помилка 1: відсутність повідомлення ДПС. З 2015 року роботодавець зобов’язаний подати повідомлення до Державної податкової служби до початку роботи нового співробітника – у тому числі сумісника. Порушення цієї вимоги тягне штраф для роботодавця. Якщо ви виходите на нове місце сумісництва, переконайтеся, що відділ кадрів подав таке повідомлення.
Помилка 2: вважати, що дозвіл основного роботодавця обов’язковий. Це найпоширеніше непорозуміння. Основний роботодавець не має права відмовити у сумісництві або вимагати дозволу (за загальним правилом для приватного сектору). Якщо він відмовляє або погрожує звільненням – це порушення КЗпП.
Помилка 3: ігнорування обмежень для бюджетників. Якщо основне місце роботи – державне або комунальне підприємство, дія Постанови КМУ № 245 є обов’язковою. Перевищення ліміту 4 годин на день або 0,5 ставки на місяць може стати підставою для дисциплінарного стягнення.
Помилка 4: не вносити запис у трудову книжку. Деякі працівники не знають, що запис про сумісництво за їхнім бажанням вноситься саме основним роботодавцем – і для цього потрібна довідка або копія наказу від роботодавця-сумісника. Якщо відповідного запису немає, а підприємство ліквідується – підтвердити стаж за цим місцем роботи буде складніше.
Як сумісник підтверджує доходи для банку або відомств?
При отриманні кредиту, субсидії або соціальних виплат сумісник може враховувати доходи від усіх місць роботи. Для підтвердження доходу за сумісництвом знадобиться: довідка про доходи від роботодавця-сумісника за формою, передбаченою вимогами банку або відомства; або виписка з ДРФО (Державного реєстру фізичних осіб – платників податків), яка відображає всі оподатковані доходи за звітний рік. Виписку з ДРФО можна замовити безкоштовно через Дія або кабінет платника ДПС. Це зручний варіант для підтвердження сукупного доходу при будь-яких зверненнях до фінансових установ або соціальних служб.
Чи можна оформити сумісництво як ФОП?
Якщо особа зареєстрована як фізична особа-підприємець (ФОП), вона може одночасно бути найманим працівником за трудовим договором (на основному місці або за сумісництвом). Заборони на поєднання статусу ФОП і найманого працівника законодавство не містить. Однак слід враховувати особливості сплати ЄСВ: ФОП на загальній системі сплачує ЄСВ самостійно, а ФОП на спрощеній системі – фіксований ЄСВ. При цьому роботодавець також нараховує ЄСВ на зарплату такої особи як найманого працівника. Питання можливого подвійного нарахування ЄСВ варто уточнити у бухгалтера або податкового консультанта.