Черги спадкування за законом в Україні: повний перелік

Черги спадкування за законом в Україні – це визначений Цивільним кодексом порядок закликання родичів померлого до успадкування майна за відсутності заповіту: спочатку діти, дружина або чоловік і батьки, далі рідні брати й сестри з бабою та дідом, потім тітки й дядьки, а за їх відсутності – інші родичі до шостого ступеня споріднення та утриманці померлого.

Цей матеріал – частина розділу «Спадщина та нотаріат». Також радимо: Як відмовитися від спадщини в Україні 2026 і Спадкування за правом представлення: хто і скільки 2026.

– Документи та кроки одним списком

Що таке черги спадкування і навіщо вони потрібні?

Коли людина помирає, не залишивши заповіту, її майно переходить до родичів у порядку, встановленому законом. Цивільний кодекс України розподіляє потенційних спадкоємців на п’ять черг залежно від ступеня спорідненості: чим ближчий родинний зв’язок, тим вищий пріоритет отримати спадщину. Спадкоємці наступної черги закликаються до спадкування лише тоді, коли немає жодного представника попередньої черги, ніхто з них не прийняв спадщину або всі відмовилися чи були усунені від спадкування.

Така система покликана зберегти майно в межах родини та уникнути ситуацій, коли далекі родичі отримують спадщину за наявності близьких. Водночас закон передбачає й винятки – право представлення та можливість зміни черговості за нотаріально посвідченим договором між спадкоємцями.

Черги спадкування за законом застосовуються лише тоді, коли спадкодавець не залишив заповіту, заповіт визнано недійсним у судовому порядку, або заповіт стосується не всього майна, а лише його частини – тоді решта майна розподіляється саме за правилами черговості. Також спадкування за законом настає, якщо спадкоємці за заповітом померли раніше спадкодавця чи відмовилися від спадщини, а інших спадкоємців за заповітом не призначено.

Хто входить до першої черги спадкоємців?

До першої черги належать діти спадкодавця (у тому числі усиновлені та ті, що народилися після його смерті), той з подружжя, хто пережив померлого, та батьки. Онуки й правнуки спадкодавця спадкують за правом представлення – тобто займають частку свого померлого батька чи матері, якщо той не дожив до відкриття спадщини.

Найпоширеніша ситуація на практиці – спадкування після смерті одного з подружжя, коли спадщину ділять між дружиною чи чоловіком та спільними дітьми в рівних частках. Варто пам’ятати, що частка одного з подружжя у спільній сумісній власності (наприклад, половина квартири, придбаної в шлюбі) взагалі не входить до спадкової маси – спадкується лише особиста половина померлого.

Чи впливає розлучення на право спадкування? Так, і суттєво: колишнє подружжя, шлюб з яким розірвано до дня смерті спадкодавця, втрачає право на спадкування за першою чергою повністю, навіть якщо розлучення відбулося за кілька днів до смерті. А ось особа, з якою шлюб не розірвано, а лише припинено спільне проживання без офіційного розлучення, зберігає статус спадкоємця першої черги.

Що робити, якщо родичів попередньої черги немає?

Якщо представники першої черги відсутні, померли раніше спадкодавця, не прийняли спадщину протягом встановленого строку або відмовилися від неї, право на спадкування переходить до другої черги – рідних братів і сестер спадкодавця, а також баби й діда як з боку матері, так і з боку батька. За аналогічною логікою права переходять далі – до третьої, четвертої і п’ятої черг.

Четверта черга стоїть окремо від інших, адже до неї належать не кровні родичі, а особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю як подружжя без реєстрації шлюбу протягом щонайменше п’яти років. Довести це в нотаріуса документально майже неможливо, тому зазвичай факт спільного проживання встановлюється через суд у порядку окремого провадження.

П’ята черга – найширша за складом і охоплює родичів до шостого ступеня споріднення включно: двоюрідних правнуків, двоюрідних дідів і бабусь, двоюрідних племінників та двоюрідних дядьків і тіток. До цієї ж черги закон відносить утриманців спадкодавця – осіб, які не є родичами, але не менше п’яти років перебували на його повному утриманні або отримували від нього систематичну допомогу, що була для них основним чи істотним джерелом існування. Утриманці спадкують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка призивається до спадкування, незалежно від наявності родинного зв’язку.

Окремої уваги заслуговує право представлення – механізм, за яким онуки, племінники чи двоюрідні брати й сестри спадкодавця займають місце свого померлого батька чи матері в межах відповідної черги. Наприклад, якщо син спадкодавця помер раніше за нього, частку, яку мав би отримати син, порівну ділять між собою його власні діти – онуки спадкодавця. Це право діє лише в першій, другій і третій чергах і не поширюється на четверту та п’яту.

Скільки часу дається на прийняття спадщини?

Закон встановлює строк для прийняття спадщини – шість місяців з дня її відкриття, яким вважається день смерті спадкодавця. Протягом цього періоду спадкоємець має подати нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини особисто або надіслати її поштою із засвідченим підписом.

За даними Міністерства юстиції України, щороку нотаріуси відкривають близько 350 тисяч спадкових справ, і приблизно у 15 відсотках випадків спадкоємці пропускають шестимісячний строк через необізнаність із процедурою, після чого змушені поновлювати його через суд.

Подати заяву про прийняття спадщини можна не лише особисто, а й через представника за нотаріально посвідченою довіреністю, у якій обов’язково має бути окремо зазначене повноваження на прийняття спадщини – загального формулювання про представництво інтересів для цього недостатньо. Неповнолітні та недієздатні спадкоємці приймають спадщину через батьків, опікунів чи піклувальників, а після досягнення чотирнадцяти років дитина може подати заяву самостійно за письмовою згодою одного з батьків або піклувальника.

Що робити, якщо строк прийняття спадщини пропущено?

Пропущений строк можна поновити двома шляхами. Перший – за письмовою згодою всіх спадкоємців, які вже прийняли спадщину: у такому разі нотаріус анулює раніше видані свідоцтва і перерозподіляє частки з урахуванням спадкоємця, що спізнився. Другий – через суд, якщо інші спадкоємці не погоджуються добровільно визнати право спадкоємця, що пропустив строк.

Суд поновлює строк лише за наявності поважних причин пропуску: тривале перебування за кордоном, важка хвороба, незнання про смерть родича через відсутність спілкування. У нашій практиці ми бачили випадки, коли спадкоємці роками не зверталися до нотаріуса, вважаючи, що фактичне проживання в квартирі спадкодавця автоматично означає прийняття спадщини – і це справді так, але лише за умови, що спадкоємець фактично вступив у володіння чи управління майном протягом тих самих шести місяців.

Що вважається фактичним вступом у володіння спадщиною? Це може бути проживання в спадковому житлі, оплата комунальних послуг чи податку на нерухомість, ремонт або збереження майна, користування автомобілем спадкодавця, погашення його боргів за власні кошти. Такі дії варто підтверджувати документально – квитанціями про оплату, показаннями свідків – адже саме вони стануть доказом своєчасного прийняття спадщини, якщо нотаріус чи суд поставлять це питання під сумнів.

Варто також пам’ятати, що спільне проживання зі спадкодавцем в одній квартирі на момент його смерті саме по собі є законодавчо визначеною підставою вважати спадщину прийнятою, якщо протягом шести місяців спадкоємець не подав заяву про відмову від неї. Це правило часто рятує родичів, які через шок від втрати близької людини просто не встигли звернутися до нотаріуса, але фактично залишилися проживати в спадковому житлі й продовжували дбати про нього.

Чи можна змінити черговість спадкування добровільно?

Так, законодавство дозволяє спадкоємцям однієї черги укласти письмовий договір про зміну розміру часток у спадщині – наприклад, коли один із дітей доглядав за спадкодавцем в останні роки життя, інші спадкоємці можуть погодитися передати йому більшу частку. Такий договір посвідчується нотаріально одночасно з поданням заяв про прийняття спадщини.

Що робити, якщо спадкоємці не можуть домовитися про розподіл спадкового майна, яке не підлягає поділу в натурі, – наприклад однокімнатної квартири? У такому разі кожен зі спадкоємців отримує ідеальну частку у праві спільної часткової власності на об’єкт, а подальший порядок користування, продажу чи викупу часток одним із співвласників визначається за згодою сторін або, за її відсутності, у судовому порядку.

На практиці спадкоємці нерідко домовляються про компенсацію: один із них залишає собі квартиру повністю, а іншим виплачує грошову компенсацію, що дорівнює вартості їхніх часток за результатами незалежної оцінки. Такий варіант дозволяє уникнути тривалого спільного володіння нерухомістю між людьми, які часто навіть не підтримують тісних стосунків.

Окремо існує право спадкоємців попередньої черги подати заяву про усунення від спадкування родича наступної черги за рішенням суду, якщо той вчинив умисні протиправні дії проти спадкодавця чи інших спадкоємців, спрямовані на отримання більшої частки спадщини.

Скільки коштує оформлення спадщини у нотаріуса?

Вартість оформлення складається з кількох частин: державне мито або плата за нотаріальні дії, оплата послуг з правового та технічного забезпечення (якщо оформлення відбувається у приватного нотаріуса), а також вартість супутніх довідок і витягів з реєстрів. Для спадкоємців першої та другої черги передбачена знижена ставка обов’язкових платежів порівняно з дальшими чергами та особами, що не перебувають у родинних стосунках зі спадкодавцем.

Додатково варто врахувати вартість оцінки майна, якщо вона потрібна для розрахунку розміру платежів чи для розподілу часток між кількома спадкоємцями, а також витрати на переклад і легалізацію документів, якщо частина спадкоємців проживає за кордоном. У нашій практиці ми бачили випадки, коли загальна вартість оформлення спадщини на нерухомість перевищувала попередні очікування спадкоємців саме через недооцінені супутні витрати на оцінку та довідки з різних реєстрів.