Банкрутство фізичної особи – це судова процедура, яка дає змогу людині, що не може розрахуватися з кредиторами, законно списати неоплатні борги через реструктуризацію або продаж майна. Процедуру регулює Кодекс України з процедур банкрутства, а розглядає справу господарський суд за місцем проживання боржника, який після завершення виносить ухвалу про звільнення від боргів.
Цей матеріал – частина розділу «Штрафи та борги». Також радимо: Як сплатити штраф ПДР зі знижкою 50% у 2026 році і Тимчасове обмеження виїзду за кордон через борги 2026.
– Документи та кроки одним списком
Документи та кроки
- Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
- Список усіх кредиторів із зазначенням сум заборгованості
- Опис майна боржника та документи на нерухомість, транспорт, депозити
- Довідка про доходи за останні три роки
- Довідка про склад сім’ї та утриманців
- Квитанція про сплату авансу на винагороду керуючому реструктуризацією
- Договори кредитів, розписки, виконавчі листи, що підтверджують борги
- Паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків
Що таке банкрутство фізичної особи і навіщо воно потрібне
Процедура банкрутства фізичних осіб з’явилася в українському законодавстві з жовтня 2019 року з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства. До того часу звичайні громадяни не мали законного механізму списання боргів, окрім домовленостей із банками в ручному режимі. Тепер людина, яка втратила платоспроможність через хворобу, втрату роботи, курсові коливання за валютним кредитом чи інші життєві обставини, може звернутися до суду й офіційно розпочати процедуру неплатоспроможності.
Мета банкрутства – не покарати боржника, а дати йому можливість почати фінансове життя заново, водночас максимально справедливо розподіливши наявне майно між кредиторами. Після завершення процедури суд ухвалює рішення про звільнення особи від зобов’язань, які не були погашені в межах реструктуризації чи продажу майна, за винятком боргів, які законом виключені зі списання.
Хто має право подати заяву про банкрутство?
Право звернутися до суду із заявою про банкрутство має будь-яка фізична особа – громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні, за умови що розмір її безспірних грошових зобов’язань перед кредиторами становить не менше встановленого законом мінімального порогу. Крім того, ініціювати процедуру може й сам кредитор, якщо боржник прострочив виконання зобов’язання на суму, що перевищує встановлений мінімум, протягом визначеного строку.
Не можуть скористатися процедурою банкрутства фізичні особи-підприємці стосовно боргів, пов’язаних із підприємницькою діяльністю, – для них передбачено окремий порядок у межах того самого кодексу, хоча значною мірою він перетинається із загальною процедурою для звичайних громадян. Також слід враховувати, що суд може відмовити у відкритті провадження, якщо вбачає ознаки фіктивного банкрутства, спрямованого на ухилення від сплати боргів за наявності реальної спроможності їх погасити.
Перед поданням заяви варто чесно оцінити власний фінансовий стан: якщо загальна сума щомісячних платежів за кредитами суттєво перевищує дохід, а перспектив його зростання найближчим часом не передбачається, звернення до суду може бути обґрунтованим і своєчасним кроком. Якщо ж труднощі тимчасові, наприклад пов’язані з короткостроковою втратою роботи, часто доцільніше спочатку спробувати домовитися з банком про кредитні канікули чи відстрочку платежів, а до повноцінної судової процедури вдаватися лише в разі, коли такі перемовини не дають результату.
Судове банкрутство чи позасудове врегулювання боргів: що обрати?
Перш ніж подавати заяву до суду, варто розглянути й альтернативний шлях – самостійні перемовини з кредиторами про реструктуризацію боргу без судового втручання. Обидва варіанти мають свої переваги залежно від суми боргу, кількості кредиторів та готовності банків йти на поступки.
На практиці позасудовий шлях варто спробувати першим, якщо кредиторів мало і сума боргу помірна, а до судової процедури банкрутства доцільно вдаватися, коли боргів багато, перемовини не дають результату або загальна сума зобов’язань суттєво перевищує вартість наявного майна.
Скільки коштує банкрутство фізичної особи в 2026 році?
Витрати на процедуру складаються з кількох частин: судовий збір за подання заяви, аванс на винагороду арбітражному керуючому за проведення процедури реструктуризації чи реалізації майна, а також можливі витрати на публікацію оголошень в офіційних джерелах та поштові витрати на повідомлення кредиторів. У нашій практиці ми бачили випадки, коли люди відкладали звернення до суду саме через побоювання високої вартості, хоча після детального прорахунку виявлялося, що сума в рази менша за розмір боргів, які підлягають списанню.
| Стаття витрат | Орієнтовна сума | Коли сплачується |
|---|---|---|
| Судовий збір за подання заяви | Фіксована ставка, встановлена законом | При поданні заяви до суду |
| Аванс на винагороду керуючому реструктуризацією | Кілька прожиткових мінімумів за кожні три місяці процедури | Одночасно з поданням заяви на депозитний рахунок суду |
| Оприлюднення повідомлень у реєстрі | Невелика фіксована плата за кожну публікацію | На етапі відкриття провадження та завершення справи |
| Правнича допомога адвоката (за бажанням) | Залежить від складності справи та регіону | За домовленістю з юристом |
Скільки триває процедура банкрутства?
Загальна тривалість залежить від обраного шляху – реструктуризація боргів чи реалізація майна. Процедура реструктуризації розрахована на строк до кількох років, протягом якого боржник погашає частину боргу за затвердженим судом планом, а решта списується після виконання плану. Якщо реструктуризація неможлива через відсутність стабільного доходу, суд переходить до процедури реалізації майна, яка зазвичай є коротшою за термінами, але передбачає продаж наявних активів боржника, крім єдиного житла в межах встановлених законом норм і майна, на яке за законом не може бути звернено стягнення.
Згідно з даними Міністерства юстиції України, з моменту запровадження інституту банкрутства фізичних осіб кількість відкритих проваджень щороку зростає, що свідчить про поступове звикання громадян до цього інструменту як законного способу вирішення боргової кризи, а не лише як крайньої міри. Проаналізувавши звернення читачів, ми з’ясували, що більшість людей плутають строки процедури зі строками розгляду справи в суді – насправді ж значна частина часу припадає саме на виконання затвердженого плану реструктуризації, а не на судові засідання як такі.
Які борги не спишуться навіть після завершення банкрутства?
Закон встановлює перелік зобов’язань, які не підлягають списанню незалежно від результату процедури банкрутства. До них належать вимоги про сплату аліментів на утримання дітей, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або смертю, відшкодування моральної шкоди, а також зобов’язання, що виникли внаслідок умисного правопорушення боржника, встановленого рішенням суду. Крім того, не списуються борги, приховані боржником навмисно – якщо суд встановить факт недобросовісної поведінки, зокрема приховування майна чи подання завідомо неправдивих відомостей, він може відмовити у звільненні від боргів взагалі.
- Аліменти на дітей та інших осіб, яких боржник зобов’язаний утримувати
- Відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров’ю людини
- Відшкодування моральної шкоди за рішенням суду
- Борги, приховані боржником навмисно від суду чи керуючого
- Зобов’язання, що виникли після відкриття провадження у справі
Що відбувається з майном боржника під час процедури?
Одразу після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд призначає мораторій на задоволення вимог кредиторів, що зупиняє нарахування пені, штрафів і відсотків за прострочення, а також зупиняє всі виконавчі провадження щодо стягнення коштів чи майна боржника. Це дає людині можливість спокійно пройти процедуру, не побоюючись, що майно продадуть примусово ще до затвердження судом плану реструктуризації або переходу до реалізації активів.
Якщо суд визнає, що реструктуризація неможлива, наприклад через відсутність стабільного доходу для погашення хоча б частини боргу, справа переходить у процедуру реалізації майна. Арбітражний керуючий складає повний перелік активів боржника, організовує оцінку та продаж майна на відкритих торгах, а виручені кошти розподіляє між кредиторами пропорційно до розміру їхніх вимог у черговості, встановленій законом. Із маси активів, що підлягають продажу, виключається майно, необхідне для життя: особисті речі, техніка для роботи чи навчання в межах розумних лімітів, а також, за загальним правилом, єдине житло, якщо воно не перебуває в іпотечній заставі за невиконаним кредитом.
Що робити, якщо кредитори заперечують проти плану реструктуризації боргів?
Якщо комітет кредиторів не погоджується із запропонованим боржником планом реструктуризації, справа не закривається автоматично – суд може затвердити план навіть за відсутності одностайної згоди кредиторів, якщо визнає його виконання реалістичним і таким, що відповідає інтересам сторін пропорційно, або перевести провадження в процедуру реалізації майна. Боржнику варто заздалегідь підготувати реалістичний план з детальним розрахунком доходів і витрат, аби мінімізувати ризик заперечень з боку банків чи інших кредиторів.
Арбітражний керуючий, призначений судом, відіграє роль медіатора між боржником і кредиторами – саме він готує аналіз фінансового стану боржника, скликає збори кредиторів і подає до суду звіт про хід виконання плану. Активна співпраця з керуючим і прозорість щодо реальних доходів суттєво підвищують шанси на затвердження плану без затяжних судових суперечок.
Після ухвалення судом рішення про звільнення від боргів людина отримує можливість почати фінансове життя без тягаря минулих зобов’язань, однак процедура банкрутства має і певні обмежувальні наслідки. Протягом визначеного законом строку після завершення справи колишній боржник не може повторно ініціювати процедуру неплатоспроможності, а відомості про банкрутство залишаються у відкритому Єдиному реєстрі боржників, що потенційно впливає на кредитну історію та рішення банків щодо видачі нових позик у майбутньому.
Крім того, суд може встановити тимчасові обмеження на виїзд за кордон під час самої процедури, а також обмежити право обіймати керівні посади в органах управління юридичних осіб протягом певного періоду після визнання банкрутом. Ці обмеження є тимчасовими і не порівнянні за суворістю з тягарем незліченних боргових вимог, тому переважна більшість людей, які проходять процедуру, оцінюють кінцевий результат як виправданий крок до фінансового відновлення.